Про запізнілі відповіді на листи

Читачка написала мені в березні. Я відповіла в липні. Коротке вибачення, яке на півслові перетворилося на виправдання за повільну відповідь.

Авторка: Ilse Marrow · 1 хвилина · Читати в інтернеті

У березні читачка написала мені про есеїстичний нарис про пором. Вона виросла на протилежному березі й пам’ятала гудок інакше: два короткі сигнали, а не один довгий, сказала вона, і лише в туман. Це був уважний і щедрий лист на три сторінки — з тих, на які йде цілий вечір. Я відповіла на нього минулого тижня. Зараз липень.

Я хочу попросити в неї вибачення тут, публічно, бо вона заслуговувала на швидшу відповідь. Але водночас хочу пояснити, чому не певна, що вона заслуговувала на швидшу відповідь.

Швидкість усього цього

Більшість повідомлень тепер надходять із вимогою відповісти на них за той самий час, що пішов на їхнє надсилання. Такий лист, як її, просить про інше. Його писали неквапом і навмисне, і ця неквапливість була частиною його змісту: я над цим подумала, і хотіла б, щоб ти теж над цим подумала. Відповідь, написана того самого вечора, була б чемною. Та водночас це була б своєрідна відмова — спосіб закрити питання, а не взятися за нього.

Тож я взялася за нього. Знову повернулася до порома. Розпитала палубного матроса про туманні сигнали. Він подивився на мене так, ніби я спитала, чи плавають човни, а тоді довго пояснював, що вона мала рацію.¹ Я розпитала двох плавців старшого віку; вони не погоджувалися ні між собою, ні з нею. Я прочитала портові правила — вони нічого не прояснюють і страшенно довгі. Коли я нарешті написала відповідь, вона була краща за ту, яку я надіслала б у березні, і в кінці її з’явилися три нові запитання.

Невеличке правило

Не хочу перетворювати власну неорганізованість на чесноту. На деякі листи треба відповідати негайно, і з ними я теж не впоралася. Але я почала дотримуватися одного правила, позиченого в подруги, яка тримає книгарню: на швидке повідомлення відповідати швидко, а на неспішний лист — неспішно, і ніколи навпаки.

У відповідь вона написала, що мій лист надійшов уранці першого теплого дня року. Сказала, що чекання було того варте. Підозрюю, вона просто хотіла бути люб’язною. Та я все одно зберігаю цей лист.